Ніхто з нас не застрахований від порушень правил дорожнього руху. Одні стають порушниками через неуважність, інші через власну безпечність, ще хтось через незнання правил дорожнього  руху. У гіршому разі наслідком порушення може стати дорожньо-транспортна пригода. В кращому – спілкування з автоінспектором.

- А якщо я не порушую правил за кермом, - скаже хтось із читачів. – Чому без жодних причин мають зупиняти мою машину? І буде неправий. У цьому довелось переконатись, на щастя не в якості водія, ввечері 26 грудня біля автостанції у Срібному. 

... Автоінспектор, який  зупинив службову "Ниву”, представився начальником Талалаївського ДАІ і назвав водієві своє прізвище – Хуторний Володимир Михайлович. Про причину зупинки – ні слова. Відразу попросив показати документи. Не знайшовши у них якихось недоліків і не пояснюючи причини зупинки, він став вимагати показати страховку на машину. Складалося враження, що автоінспектор ніколи в житті не чув про існування Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, де в п. 21.2. чітко сказано, що "Контроль    за    наявністю   договорів   обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів здійснюється: державтоінспекцією  МВС України при складанні протоколів щодо порушень  правил  дорожнього  руху   та оформленні матеріалів  дорожньо-транспортних  пригод”. Водій же нічого не порушував і дорожньо-транспортних пригод не скоював. Навіщо вимагати страховку?

Почувши посилання на згаданий закон, автоінспектор раптом став запрошувати водія сісти у автомобіль ДАІ. Напевно, щоб поспілкуватися з ним без свідків. Та водій, який непогано орієнтувався у законодавстві, відмовився виконати цю вимогу. 

Закінчилось спілкування лише після звернення до автоінспектора з проханням надати телефон довіри ДАІ, щоб розповісти про цю ситуацію. Замість відповіді він дозволив їхати далі і побажав водієві щасливої дороги.

Привернула до себе увагу ще одна особливість  цієї зупинки. Невже, скажіть, в умовах економії бюджетних коштів є необхідність їхати з Талалаївки  у сусідній Срібнянський район, витрачати державний бензин, який зовсім не зайвий для інших працівників міліції, котрі розслідують злочини, стоять на сторожі нашої безпеки? Такі поїздки у сусідні райони давно стали системою. І з бензином проблем немає. Чому, наприклад, працівники інших правоохоронних, контролюючих  органів працюють у межах свого адміністративного району і не їдуть без потреби в інший район? Чому працівник міліції з Талалаївки не їде, наприклад в Лебединці, щоб скласти протокол про продаж самогону, хуліганство чи інше правопорушення? А тут – нормальна практика.