При цьому її одночасно знижують всі заготівельники. Можна лише робити припущення чи є тут змова власників молокопереробних заводів, на яку варто звернути увагу Антимонопольному комітету, чи так кожного разу випадково виходить. Від цього селянам не стає легше.

Хто може продати молоко односельчанам, просять за нього по 14 гривень за трилітрову банку. У Срібному ця ціна дещо вища – 18 гривень за три літри. У магазинах ціна на молоко значно вища.

Заготівельники у таких випадках щоразу знаходять різні причини для виправдання. Цього разу популярною є версія щодо перешкод Росії у продажу українських сирів. Керівники деяких переробних підприємств, наприклад Ічнянського заводу сухого молока і масла, взагалі відмовляються коментувати ситуацію. 

Більш правдоподібною виглядає версія, що на ціну впливають політичні фактори, як не раз траплялося перед виборами. Спочатку закупівельна ціна падає до межі, за якою люди починають продавати корів, бо далі тримати їх стає невигідно. А далі, незадовго до виборів, з'являється благодійник - кандидат у депутати, який обіцяє добитися підвищення закупівельних цін. І незабаром він виконує свою обіцянку. Молоко і справді стає трохи дорожчим. Ну як не проголосувати за такого кандидата?

Та вибори минають і ціни, як не раз було раніше, знову повертаються до передвиборчого рівня. А виборці, які здають молоко, у черговий раз безпорадно розводять руками. Це ж треба отак людей обдурити! Тим часом щасливий новообраний депутат швидко забуває про всі свої обіцянки,  десятою дорогою обинає район, щоб знову згадати про селян перед наступниними виборми і в черговий раз обдурити їх.