RSS
 

Праздники Украины

Наша кнопка

Офіційний сайт редакції газети Срібнянщина
Головна » 2012 » Серпень » 21 » Школі у селі Савинці – 100 років (ФОТО)
6:32 PM
Школі у селі Савинці – 100 років (ФОТО)

Спочатку, з 1912 року, Савинська школа була початковою, у 1927 - стала семирічкою, а в 1958 році  випустила своїх перших випускників, які отримали середню освіту. З того часу за 55 років із її стін вилетіли у світ широкий 1282  пташенят і кожний з випускників середньої школи – це недоспані ночі, величезні стоси учнівських зошитів, надії і тривоги вчителів. Як гарно вже було потому їм, коли  дорослі, змужнілі і самодостатні учні знову поверталися до школи – хто вчителями, хто з добрими вістями про вже досягнуте, хто з квітами чи запізнілим каяттям, а кого щиро і сердечно хвалили в селі: виховати гарну людину, це, мабуть, складніше, аніж вкласти в голову математичну формулу. І це теж неабияка нагорода була вчителям за їх невтомну працю.

Сотні  випускників Савинської загальноосвітньої школи - хто зміг і хто ще серед нас – зібралися серпневого погожого ранку на її просторому подвір’ї. Зелений моріжок, терпко пахнуть осінню чорнобривці, у невеличкому скверику біля шкільної їдальні розгойдують віти старі клени. Школа стоїть, як і завжди  - велична, застигла на пагорбку у центрі села - осередок людської доброти. Вічний, здається, сад навколо школи – на місці старих дерев виростають нові яблуні і палахкотять червонобокими плодами,  як і щороку з кожним новим вереснем приходять знову й знову маленькі дітлахи за знаннями.

Школа за роки не постаріла, про себе відзначали всі, хто давно не ступав на шкільне подвір’я.  Чому? Те, що приходило на думку всім, озвучив  один із колишніх її директорів, фізик за професією і лірик у душі Петро Іванович Даниленко: та тому, що це святе місце, намолене жадобою знань, прагненням навчатись і вчити. Він, випускник цієї школи 1965 року, тут вчителював і директорував дев’ять років, як ніхто інший відчував того дня і велич, і красу, і гордість за сторіччя рідної школи, з якою, здається, ніколи й не розлучався...

Випускники з усіх-усюд: з Росії, Білорусії, з Чернігова, Києва, Кривого Рогу, Запоріжжя, Луганська, та й  усіх куточків України, які  згадати не можливо, злетілись до рідної школи.

Із ювілеєм Савинську школу, всіх її випускників приїхали привітати керівники району, депутати, поважні люди, які цього дня побажали розділити із випускниками Савинської школи радість сторіччя рідного навчального закладу.

Сердечно вітали із святом і дарували гарні подарунки школі та її учням  голова райдержадміністрації О. Д. Власенко, помічник народного депутата І. І. Куровського Л. М. Карапута, яка зачитала вітання і найщиріші побажання від Івана Івановича, заступник голови районної ради О. В. Телух, начальник районного відділу освіти А. М. Семенко, депутати обласної ради О. М. Дмитренко та районної ради П. М. Кириченко. Цьогорічного першого вересня у савинських школярів, дякуючи цим небайдужим людям, буде новенький ноутбук, мультимедійний проектор, музичний центр і інша сучасна техніка для оволодіння знаннями, спортінвентар.  А  ще цієї зими, нарешті, школа буде опалюватись газом. Влітку перед ювілеєм про Савинську школу в районі була особлива турбота. І, дякуючи  районній владі в особі голови райдержадміністрації О. Д. Власенка, заступника голови РДА П. О. Петрусенка, начальника районного відділу освіти А. М. Семенка, величезній спонсорській підтримці депутата обласної ради, директора СТОВ "Батьківщина” О. М. Дмитренка та виконавчого директора цього товариства М. М. Дмитренка за короткий термін було проведено величезну роботу з тим,  щоб у школі взимку було тепло і затишно. Та й сама школа причепурилась: завдяки постійній турботі сільського голови В. О. Волуя, спонсорів, батьків,  дружній роботі  колективу школи коридорів, кабінетів – не впізнати.

На святі  директор школи С. В. Косенко сердечно подякувала всім цим небайдужим людям, а також депутатам обласної ради, нашому земляку М. П. Дейкуну, С. А. Гайдаю, згадала добрим словом вже покійного земляка Г. М. Панченка, котрий одним із перших почав підтримувати школу матеріально – серед шкіл району у Савинській першим відкрився комп‘ютерний клас.

Та особливу подяку склала Світлана Володимирівна жителям села, завдяки яким живуть Савинці і живе школа, батькам учнів, котрі щоліта допомагають ремонтувати  освітянський заклад, і побажала всім присутнім на цьому святі завжди повертатись до рідних шкільних порогів.

Світлана Володимирівна добрим словом згадала директорів цієї школи в усі часи: О. В. Сташенка,  О. Г. Шинкаренка, П. Ю. Ткаченка, Л. П. Іваненка, М. О. Бондаренка, І. І. Матку, Ю. І. Антипина, Я. Т. Зоца, В. М. Маруса, М. Г. Ігнатенка, М. М. П’ятка, Г. О. Куделю, П. І. Даниленка, В. І. Мазину, Д. Д. Лисача, І. Д. Богуша, О. П. Міхеєнкову.

Не кожна школа  може похвалитись такими іменитими випускниками, як Савинська. Путівку в життя вона дала Михайлу Задніченку – кандидату медичних наук, науковому співробітнику Київського інституту ортопедії і травматології, доценту Національного медичного університету імені Богомольця, Анатолію Кислому – заступнику начальника Головного управління МВС України у Київській області, начальнику кримінальної міліції, доктору юридичних наук, Петру Кислому – полковнику податкової міліції. Юрій Мостовий довгі роки виконував дипломатичну місію у Франції та Швейцарії, працює у міністерстві закордонних справ Росії.   Валентина  Рашкевич стала суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду адміністративних та кримінальних справ, а її сестра Людмила – старший оперуповноважений УБОЗу Київщини.  Серед випускників школи багато вчителів, лікарів, інженерів, військових, фахівців-будівельників, є фармацевти, технологи, енергетики. Мабуть, немає таких професій у нашому житті, яких би не здобули випускники Савинської школи, і галузей, у яких би не працювали.

На святі всі збирались своїми класами – так і стояли всі гуртом: випускники молоді, енергійні, повні задумів, і посивілі в  поріділих рядах. І кожному колишньому класу хотілось ніби звіт скласти рідній школі, щиро подякувати, побажати їй всіляких гараздів, вручити свій подарунок.

Від імені випускників 1977 року слово тримав Савинський сільський голова В. О. Волуй. Від перших випускників вже середньої школи  1958 року виступав інженер за освітою А. П. Лисенко.

З найкращими поетичними словами звернулась до односельців В. І. Денисенко (Жук), випускниця семирічки у 1953 році. Вона подарувала рідній школі вишиті портрет Т. Г. Шевченка та рушник і свою книгу про людей Срібнянщини "Веселка над Лисогором” . Як зізнався на святі, завжди гордився, що закінчив таку сільську школу, як Савинська, педагог і багато років директор школи в Обухівському районі В. Д. Каленіченко, випускник 1969 року. Ровесників Г. О. Каленіченка (рік випуску 1962 року), які росли у післявоєнні роки голі й босі, школа загартувала особливо. Багато хвилювань для них принесла ця зустріч на савинській землі, багато споминів розбудила в душах через 50 років після закінчення школи. 

Випускник школи 1973 року О. М. Іващенко від себе і дружини Зінаїди Іванівни, яка вчителювала у Савинцях, подарував атлас світу – символічний подарунок учням школи, щоб вони завжди тримали правильний курс і знаходили дорогу до рідної школи. Від імені 1972 року випуску привітав квітами вчителів  Б. Г. Ляшенко.

М. О. Задніченко згадав свох незабутніх учителів  і низько вклонився їх пам’яті, побажав школі розквіту і  процвітання, від імені випускників свого класу  вручив ксерокс.

- Школа в селі – це останній рубіж, на якому треба стояти ще сто років, -категорично дав наказ полковник у відставці, випускник школи 1978 року В. І. Потапенко.

- Я пишаюсь тим, що я з вами  і горджусь, що закінчив Савинську школу, - ніби підсумував добрі спогади і найсердечніші побажання Анатолій Кислий,  і на святі заграв духовий оркестр. Участь оркестру головного управління МВС України у Київській області  та його солістів у святкуванні 100-річчя школи  – один з подарунків відомого земляка рідній школі, її випускникам, і  він став окрасою свята.

У святковій програмі, окрім столичних артистів, співали золотий голос Савинець Сергій Яковенко,  учні Савинської школи Аліна Шевченко, Марія та Дарина Даниленки, Вероніка Кочерга та Саша Діденко, молоді виконавці із Срібного Ярослава Жук, Аліна Лавріненко, Тетяна Литвиненко, Яна Желіба.

 Зустрічі, спогади – їм здається не було б кінця. І не важливо, коли для тебе пролунав останній шкільний дзвоник. Для Івана Йосиповича Нікітенка, Марії Андріївни Ляшенко, Ганни Андріївни Радченко, Надії Андріївни Ляшенко у 1940 році, рівно 72 роки тому.  Три Андріївни важко трудились на фермі,  звікували там, мають подяки, нагороди. Яке вже там здоров’я! Та до рідної школи прийшли, сфотографувались на згадку: вони –однокласники. І школа для них у споминах – найкращі роки, хоч було голодно, холодно, та всеодно мріялось легко і  неба дістатись, здавалось,  зовсім просто. Для Марії Антонівни Василенко, кавалера орденів "Знак Пошани” і Трудового Червоного Прапора, вічної сільської трудівниці, яка зорювала на фермі і в полі, навчання у школі закінчилось у 1960 році.

Ці жінки не стали вченими і зір з неба не дістали – їм треба було з дитинства важко  працювати. Вони і сотні інших сільських трудівників все своє життя тримали на своїх плечах колгосп, щоб жило село і щоб до 100 років дожила школа.

Мій незабутній випуск 1967-го... Галасливий, допитливий, дотепний, дружний, який окрім цього ще встигав в цілому старанно вчитись. Нас було сорок "я”, порівну хлопців і дівчат. На зустріч приїхало три Миколи – з Варви, Кривого Рогу і Срібного, дві Наді – з Москви і Срібного, дві Галі – з Прилук і Срібного, Люба й Алла з Прилук, Гриша з Срібного, дві Олі й Вася з Савинець. Ми всі гуртом поспішили до свого рідного класу у кінці коридору – там  пахло фарбою, першим вереснем  і витав той  невидимий шкільний дух, який супроводжує нас крізь роки. Ми згадували... Нашого  незабутнього класного керівника Віру Федорівну Марус, яка прищепила нам усім любов до російської літературної класики, директора школи Григорія Омеляновича Куделю – доброго і вимогливого,  які ми йому реферати по історії писали! Для мене святом були уроки хімії, яку викладав Іван Семенович Роботаєнко, хоч ці знання  так мені потім і не знадобились. З  гумором згадували себе на уроках Івана Дмитровича Богуша, який умів дуже серйозно вислухати до кінця наші доведення теорем або дочекатись вирішення алгебраїчного рівняння, разів декілька згодитись з нами при цьому, а в решті-решт в учня у щоденнику з’являлась жирна одиниця.  Можна тільки уявити, що там доводилось і як розв’язувалось. Замріялись... Наче недавно те було, сіялись знання, а вже жнивувати пора. На  порозі нашого класу з’явились учні іншого випуску: це теж їхній клас і клас багатьох сотень дітей, які щороку вилітали у вирій із стін рідної школи. 

Свято школи було святом кожного з нас, її випускників, яке пройшло так хвилююче завдяки великій організаторській роботі керівників школи, села,  району, неабиякій підтримці спонсорів і особливо товариства "Батьківщина”.

В. ПЕТРЕНКО.








































Категорія: Суспільство | Переглядів: 2475 | Додав: sribne_gazeta | Рейтинг: 4.0/4
Всього коментарів: 0



Загляньмо на годинник

-

Профіль

Четвер
22.08.2019
1:20 AM

<>
 

Це цікаво

Опитування

Оцініть мій сайт


Результат jgbnedfyyz Результати
Всі опитування нашого сайту Архів опитувань

Всього голосувало: 670
 

LINK партнери


Срібнянська Центральна бібліотечна система
Семеновка - наш город!
Історія Чернігівської землі
| 2019 | При використанні матеріалів сайту «Срібнянщина» посилання на http://sribne-gazeta.com.ua/ обов’язкове!