RSS
 

Праздники Украины

Наша кнопка

Офіційний сайт редакції газети Срібнянщина
Головна » 2012 » Листопад » 26 » Чорний дзвін нашої історії і долі
1:40 PM
Чорний дзвін нашої історії і долі

 

            Останньої суботи листопада по всій Україні проходить вшанування тих, хто безвинно загинув голодною смертю на нашій найродючішій землі. Скорботний дзвін по замучених голодом душах нечутно торкається кожного, виринає із пам′яті тих, хто ще живий. Жорстокі репресії чинилися на підставі антигуманних, антидемократичних законів, а також унаслідок прямого беззаконня і свавілля, санкціонованих політичним режимом радянської держави. Під час проведення репресивної політики влада, керуючись теорією «класової боротьби», широко застосовувала такі жорстокі заходи як позбавлення життя, волі й майна, переселення у примусовому порядку, вислання і заслання за межі України, позбавлення громадянства, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, релігійного, класового, національного чи соціального характеру. Радянське керівництво створило умови для тотального винищення заможного українського селянства, справжніх господарів, які любили і дбали про  землю-матінку. Але не останню роль відіграли і місцеві активісти, які щоб вислужитись, лізли із шкури, щоб догодити, донести на ближнього, сусіда, односельця. Але час показав, що і самі вони не зазнали ні долі, ні щастя: кому довелося тихцем втікати від сорому, кому тихенько доживати тут в селі, ховаючи очі від односельців. Про класову боротьбу, яка розгорілась в Сокиринцях свідчать архівні дані. Зокрема цікавий за змістом «політичний лист» від 12.06. 1932 року, де йдеться мова про хід колективізації в селі. Селяни чинили опір. Виступали проти утворення колгоспу, як куркулі, так і бідняки. Мова оригіналу: « А кулаки, як господарі положення, організовують, підбурюють масу, і організували за своєю кулацькою стратегією похід за хлібом до с. ради, де явилось до 200 чоловік між якими 50% кулаків. …бідняк Салогуб Гнат просто хотів Кут увесь організувати, забрати коні і ділити посів. …Бакуменко Маруся, жінка бандита, якого розстріляли основна застрельщиця… Актив, члени с. ради в купі з усиєю масою з кулаками теж саме кричали – дайош хлєб…»  Хліб був і зберігався в сільській раді. Але за зиму маса людей вимерла в селі.  Сьогодні ми отримали можливість говорити правду. Тому не повинні це право втратити. Ми зобов’язані підняти з небуття імена безневинно убієнних. 

            Сонячного осіннього ранку біля меморіалу жертвам голодомору збиралися сокиринчани, щоб вшанувати односельчан, які стали жертвами тотального терору, згадати про безневинно загублені душі. До підніжжя пам’ятника учні Сокиринської школи та професійного агроліцею поклали гірлянди з квітів. Звучить музика. На планшетах написані імена 174 односельців, знищених голодом. Мітинг-реквієм відкрив сільський голова Маснуа А. М. Розповів про історію створення пам’ятника автор – Гомон Л. І. Молебень по жертвам голодомору відправив настоятель Свято-Воздвиженського храму протоієрей отець Василій. Учні школи підготували літературну композицію, присвячену цим трагічним подіям. Музичний супровід забезпечили Марйоха П. М. та Гапон К. А.


 В Савченко,

завідуюча музеєм с. Сокиринці

 

Категорія: Суспільство | Переглядів: 889 | Додав: sribne_gazeta | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0



Загляньмо на годинник

-

Профіль

Неділя
28.02.2021
12:16 PM

<>
 

Це цікаво

Опитування

Оцініть мій сайт


Результат jgbnedfyyz Результати
Всі опитування нашого сайту Архів опитувань

Всього голосувало: 705
 

LINK партнери


Срібнянська Центральна бібліотечна система
Семеновка - наш город!
Історія Чернігівської землі
| 2021 | При використанні матеріалів сайту «Срібнянщина» посилання на http://sribne-gazeta.com.ua/ обов’язкове!