Важко порівнювати величину і місце в історії двох відомих людей, які залишилися в ній зірками першої величини, але прославили свої імена різними шляхами. Як порівняти, наприклад, значення і роль в історії України представників роду Галаганів і кобзаря Остапа Вересая? Не всі, хто вперше приїжджає у Сокиринський маєток Галаганів добре знають нашу історію і перше знайомство з відомими в Україні представниками цього роду та кобзарем Остапом Вересаєм вони роблять із побаченого в маєтку. Причому далеко не кожен звертається за допомогою до екскурсовода, знайомиться з експонатами краєзнавчого музею. Що ж виходить у результаті такого першого знайомства?

Про Остапа Вересая гості дізнаються ще біля повороту на Сокиринці, зупинившись біля пам'ятника кобзареві. Також пам'ятник Вересаю роботи місцевого скульптора Миколи Харченка вони можуть оглянути на території маєтку. Вхід у палац Галаганів прикрашає напис великими золотими буквами "Кімната-музей О. Вересая”, з іншого боку від парадного входу на охоронній табличці читаємо, що перед нами знаходиться пам'ятник архітектури  "Палац XIX ст.”. І ніде й слова, жодної згадки про Галаганів. Немає не те що пам'ятника, навіть меморіальної дошки на маєтку.

Причини таких контрастів довго шукати не потрібно. Корені їх знаходяться у радянському минулому. Ну хто ж, скажіть увіковічив би в ті часи ім'я поміщика, якими б не були його заслуги перед Україною? Для комуністичних ідеологів він був тільки поміщик, експлуататор. Навіть родовий склеп Галаганів та церкву у маєтку зруйнували революційні активісти для яких не було нічого святого. Інша справа – бідний кобзар.

Але ж скільки років живемо ми в незалежній Україні. Що зараз заважає виправити ідеологічні перегини, вшанувати пам'ять Галаганів хоча б меморіальною табличкою? Хто знає, чи був би на сьогодні відомим усім нам кобзар Вересай, якби його життєвий шлях не перетнувся із Гнатом Галаганом.

Завдяки Кулішеві, Жемчужникову, іншим відомим гостям, що приїжджали в Сокиринці в маєток Григорія Ґалаґана, Вересаєм, його майстерною грою на бандурі, жанровим розмаїттям кобзаревого репертуару зацікавилися М. Лисенко, О. Русов, О. Міллер, П. Мартинович, О. Сластіон, П. Чубинський, які пропагували його творчість. 1871 року Остап Вересай вперше відвідав Київ, де співав на відкритті Колегії Ґалаґана. Саме на пропозицію Григорія Ґалаґана, було скликано 28 вересня 1873 року засідання Південно-західного відділу Російського географічного товариства, дійсний член якого Микола Лисенко виголосив реферат «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм».

Аргументів на користь вшанування пам'яті Галаганів та належної поінформованості у маєтку Галаганів більш ніж достатньо. Може тоді і не виникатимуть наївні запитання, як почуте нещодавно від однієї з гостей маєтку, яка із здивуванням запитувала чи справді власником цього чудового палацу був бідний Остап Вересай? Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаеве свято», який відбудеться у Сокиринцях 8 червня 2013 року, може стати гарною нагодою встановити на маєтку Галаганів  меморіальну дошку чи інший знак в пам'ять історичної особистості.

                                                                                       Сергій Бебик.